28 липня, у День Хрещення Русі та 1000-ліття преставлення святого рівноапостольного Великого князя Володимира, архієпископ Сумський і Охтирський Євлогій співслужив Божественну літургію Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію в Успенському соборі Святої Успенської Києво-Печерської Лаври. Напередодні ієрархи Української Православної Церкви співслужили своєму Предстоятелю за Всенічним бдінням на Лаврській соборній площі.

Його Блаженству співслужили представники Помісних Православних Церков - Болгарської, Чеських земель і Словаччини, Румунської, Польської, єпископат, а також духовенство всіх єпархій УПЦ. За богослужінням молилися тисячі віруючих, що приїхали до Києва на ювілейне свято з усіх регіонів держави, в тому числі більше чотирьохсот паломників та численне духовенство Сумської єпархії. За Літургією була піднесена молитва за мир в Україні.

27 і 28 липня всі бажаючі мали змогу вклонитися в Лаврі чудотворним іконам Божої Матері, серед яких була і Охтирська

Історія чудотворного образу розпочалася так. 2 ( за новим стилем 15) липня 1739 року священик Охтирського Покровського Храму Василь Данилов косив біля церкви траву і раптом побачив Ікону «старого великоросійського письма», що випромінювала незвичайне сяйво. Вражений побаченим, він забрав ікону додому. Але згодом подумав, що гріх ховати таке добро від людей, тому й приніс образ до храму.   Ця згадка належить одному з перших літописців Слобожанщини Філарету Гумилівському, автору «Описания Харьковской Епархии».

Багатьом хворим принесла ікона зцілення, І слава про неї почала розлітатися в усі усюди. Дуже швидко дісталася вона й до столиці.

 26 листопада 1744 року цариця Єлизавета Петрівна видала наказ розслідувати справу про знайдену ікону. На той час, існувала вже ціла книга, де записувалися чудеса, витворені її надзвичайною силою. 16 вересня 1745 року митрополит Антоній, якому було доручено розібратися в цій справі, доповідав Священному Синоду, що всі чудеса, змальовані в книзі, дійсно  відбувалися. І  ось, нарешті, наказом  Синоду від 22 червня 1751 року Охтирська Ікона Божої Матері стала вважатися чудотворною.

 Благочестива Імператриця Єлизавета забажала назавжди зберегти згадку про той день, коли на невеличке слобідське містечко зійшла благодать Господня. За наказом цариці від 25 квітня 1753 року граф Растреллі розробив план кам'яного Покровського храму, що невдовзі був закладений в Охтирці (будівництво завершене в 1768 році) Сама ж Єлизавета Петрівна пожертвувала на спорудження храму 2000 карбованців сріблом.

В Історичних джерелах збереглися перекази про чудеса, витворені Іконою. Ось, наприклад.

Якось, в 1748 році, вдова барона фон Вейделя Єлизавета Богданівна, що їхала до Петербургу, занедужала в Охтирці. Заклопотана долею двох своїх малолітніх донечок, які не мали нікого, окрім неї, вона молилася перед іконою Охтирської Божої Матері, просячи зцілення. Вночі їй приснилося Божа Мати, яка сказала, що через п'ять днів баронеса покине цей світ. А тому треба роздати свої маєтності бідним. Єлизавета Богданівна нагадала Богородиці про дівчаток, що можуть залишитися без шматка хліба. Матір Божа порадила за це не турбуватися і обіцяла піклуватися про дітей. А щоб молитви хворої були почуті, ще раз наказала роздати маєтності. Сон збувся.

За п'ять днів баронеси  не стало. Але вона встигла зробити те, про що говорила Божа Мати. Невдовзі після смерті Єлизавети Богданівни обидві її донечки раптово були викликані до височайшого двору, де й пройшло їх дитинство. А потім доля розпорядилася так, що одна з сестер вийшла заміж за графа Чорнишова, а Інша - за графа Паніна. Кожна  пам'ятала свою історію і неодноразово робила чималі пожертвування на користь Охтирського Покровського Храму.

На жаль, справжня Охтирська ікона Божої Матері зникла ще на початку ХХ століття. Але існувало багато списків з чудотворного образу. Один з них після 1917 року був вивезений до Америки і знаходився в кафедральному соборі м. Сан-Франциско. В 1978 році єпископ Ладозький Марк, що керував парафіями Російської Православної Патріаршої Церкви в цьому краї, вирішив повернути святиню на батьківщину і передав ікону Харківському митрополиту Никодиму. 14 липня 1994 року єпископ Сумський та Охтирський Варфоломій отримав з рук митрополита Никодима чудотворну копію чудотворної Охтирської ікони  Божої Матері, яка з благоговінням була внесена до рідного собору.

Ще один список чудотворної  Охтирської ікони Божої Матері - Козацької- повернувся в Охтирський храм Георгія Побідоносця. Ця ікона була зроблена в 1810 році і належала другій роті 7-ї бригади Уланського Гадяцького Лейб-гвардійського Малоросійського полку.

Підготувала Ксенія Максимова